"ангел"
папье маше, гипс, акрил
110-75

«Дикун»
Я ставав дикуном, відростала чуприна.
Борода все чорніла, покриваючи тіло.
Не голився і лезо у руки не брав.
Я про себе більше а ні трошки не дбав.

Я ставав дикуном, я забув діалоги.
І вкривала трава мої втомлені ноги.
Я тікав від суспільства у світлі краї.
Жив з природою в злагоді, з мрією в крові.

Моя кров закипала у місті моторів.
А у лісі зозулі тлумачили долю.
Я бачив каміння, слухав часи.
Не боявся зустріти, а ні вовка, а ні ліси.

Трави чисті й цілющі збирав.
Горе, злидні, неволю поправ.
А навколо мене не було нікого.
Оце ж треба наснитись такого.

«Сніг»
Я чекаю тебе, як щось біле на голову…
Я благаю тебе, йди, йди, йди…
Усе виповнюється рано, чи пізно…
Краще раніше, трохи я потерплю…



«Безсоння»
Знову безсоння мене роз’їдає.
Якась рідина, що постійно опікає.
Це кислота, отрута кохання.
Це пігулка, надія остання.
Мрії згасаюсь у вчорашньому дні.
Знову зірвався, опинився на дні.
Я розкриваю останні сторінки.
Більш не побачу своєї Іринки.

***
Важкі сновидіння, навколо полон.
Замкнуло на грати, останній кордон.
У лісі, десь виють голодні вовки.
По шкірі уткнуто холодні голки.
В пітьмі, серце шепоче, врятуй.
Спаси мою душу і спрагу вгамуй.
Все, що було, розбилось на шмаття.
Я розпалив із помилок багаття.

***
Сірі дні, йде мокрий дощ.
А я ховаюсь в шарф і одяг.
Силу свою я ні як не знайду.
Квіток загубив на останній я потяг.
Ти одягла вечірню сукню.
Я натягнув рвані штани.
Ти малюєш червоним губи.
Я посипаю крейдою чоло.
Білі хмарини, я знову літаю.
Ти відпустила, більше не рве.
Білим снігом усе заліпило.
В мене у серці, все відлягло.

в декабре пройдет серия квартирников от "Jah Pre" !!!
6 - Артемовск
11 - Славянск
18 - Херсон
19 - Николаев
20 - Днепр
25 - Харьков

http://photographers.com.ua/pictures/show/53253/
Фото моих друзей!!!!!

*****
Ти все, і нічого,
Волосся твоє, все що, без моря.
Весь золотий пісок, в тебе на долонях.
В твоїх очах ніч, прозора, зелена, солона.
Тримай мою руку, як можна сильніше,
Чому ти постійно в мареві спиш ?
Прокинься від сну, любов!
Біль руйнує, отруює кров.
Вийми з серця мого ножа,
Але ти не чуєш мене, нажаль.
Я віддам усі сили і мабуть помру,
Але тебе, кохана, пробуджу від сну.

******
Ти прала білизну із темної ночі,
Я знав, що побачити тебе захочу.
Тебе я прожинав у пітьму, із трояндами.
А ти лила сльози, кидалася пандами.

«Твій вітер»
Я намагаюсь кожний раз, запам’ятати твій цілунок.
Для мене це, як подарунок, що пахне квіткою на устах.
Твій погляд, як цариці з неба,
Мені не забути вже ні як.
Чомусь я зараз дуже кволій,
Ти випила із мене кров.
Хоча й тобі, робив я прикро,
Рвав на тобі у клоччя одяг.
Ти розкривалась так повільно,
Вмикала в собі сексу потяг.
В осінню пору, я самотній,
Тебе нема зі мною поруч.
Прийде весна і в нашу хату,
Тебе на волі сонцем встріну.
Заплющую очі, ти на проти,
А відчиняю, навколо вітер.
Тобою мрію, о кохана!
А ти про мене вже не мрієш.
26.11.2009

* * * * *
Янгол з паперу…Ти плачеш … Чорний день… В тобі так багато…
Ні, янгол не є ти… В мене знову депресія… Ні, я не стрибну… На все є свій час…
Паперові крила замалі… Сон мені набрид… Я прокидаюсь у вісні… Кидаю все… Все, я зник…
Зникати з твоїх рук… В німий спокій… Немає більше подихів… Зникло все навколо…
Оголені дерева… Смола з неба… Я не бачу сяйва Зорі… Ніч густа паста…



++++++++
Слизький солдат,
Скибки снів, червоного кліру…
Ти така зіпсована,
Лялька – мрія, кожного третього.

Твої вії, тяжкі від чорного сну.
Думи твої про авто і кар’єру…
Шкрябаю по склу гвіздком…
Рве на білий сніг, часом червоним.

Нариви – гори, плями зорі…
Хвилі – подихи, вії – дерева…
Слизький солдат,
Скибки снів, червоного кліру…

******
Сіль кладу на кров,
Сильно пече, навіщо?
Так і з тобою,
Нема спокою.
І без тебе, нема дню,
Ти така червона,
А мене блакитним осяяло…

"Транс 2" - акрил, гелиевая ручка 2008


"Меломан" - маркер, гуашь,гелиевая ручка 2008


"Последний герой" - гелиевая ручка 2008


"Музы" - акварель, соль, гелиевая ручка 2007


"Сублимация" - Гуашь, трафареты 2007

За всем, она обратилась к одному))))
http://www.gapart.com/
мне лично очень уж близко ее творчество, и ее бизнес подход к делу!

на разработке

такие рисунки на стенах

фото: Валерия Филиппова fm7raj@rambler.ru
грим: Мощенко Джим

* 05.12.2009, суббота

Украина, Донецк.
НАКОНЕЦ-ТО!
Jah Pre in da GungЮбazz Bar. Солне4ная летняя музыка в начале зимы! Новые и старые песни.
Все справки по тел. +38 050 946 77 80 или +38 050 293 88 48.

холс, масло70-45

3 часа лета в дождливый осенний день)


вход


Макс Куст


майя

едим в 5 трамвае

26 ноября состоится в Тмине Акустический квартирник. Евгений Стрельцов & Дмитрий Джим Мощенко (Джа Прэ).
кому интересно пишите!







Проект «Стрельцов» создан в феврале 2008 года харьковскими музыкантами - бас-гитаристом, аранжировщиком Игорем Фадеевым, и автором песен, вокалистом Евгением Стрельцовым. Поп-рок, соул, трип-хоп – далеко не полный перечень стилей, которые охватывает творчество проекта. Сами музыканты определяют свое направление как «Интеллект-поп» - общедоступная, современного звучания музыка с содержательными текстами.

Відомий реггі-фанковий гурт «Джа Пре» вже більш ніж п'ять років грає літню сонячну музику в стилі реггі-фанк, і не лише (є елементи репу і тріп-хопа, а так само джазові відтінки), дарує українським слухачам музику, насичену яскравими відтінками сонячної Ямайки, прославляє у своїх піснях Джа, справжнє мистецтво та щирі почуття. Вони намагаються донести до українців своє сприйняття світу, у котрому переважають відчуття радості й любові. Харківський гурт «Jah Пре» продовжує справу Боба Марлі. І якщо пісні Боба були написані на англійському, то харків’яни вигадують тексти українською мовою, що надає їм певну м’якість і мелодійність, оскільки сама мова є такою через своє походження. Деякі «шматки» текстів побудовані на фішках і зворотах фразеологізмів, завдяки чому люди думають, що це французька мова. Процес написання пісень має природний характер, а не надуманий - мається на увазі присутність в них душі. Саме цей момент колектив і намагається передати слухачеві.

________________________ Где послушать _______________________

• Проект Стрельцов:
http://vkontakte.ru/club5978913
http://vkontakte.ru/id3150948

• Jah Pre:
http://vkontakte.ru/club2348083

_____________________________________________________________
Начало в 19.00 (что бы там ни писал контакт :) )
Встреча в 18.40 возле Гипрококса (см. фото http://vkontakte.ru/photo-13076342_143610621)
Вход 25 гривен

автор: Дмитрий Мощенко название: Мазай и зайци
50-60 , холс, масло



название: Улица с велосипедом

фото: Вика Журавлева vika_zhuralyova@mail.ru
атор: Джим Мощенко jimidance@list.ru

уривок з мого роману "Гільдия"
«Коли з міста стікає вода»

Феб відчував турботи лише в своїх жахливих сновидіннях, які майже не відрізнялися від його реальності.
Засади з боку «Гільдії» ставали ще більшими, і все частіше хворіла Віра. Сумувала за мамою, чистим повітрям. Паралельний світ казав сновидами, сни стікали водою.
Місто льоду. Місто сковане льодом, немов панциром черепахи.
Але приходить весна, і весь той лід стікає водою. Через бурхливий шлях карнизів, дахів і стель. Вода вбирає в себе думки. Вібрації. Бурульки падають з дахів…
Тиск ріс. В великі вікна, ледь – ледь проник струмочок сонечка.
А за вікнами, оголені, трохи волохаті, немов німі діти – березки. За вікном, крізь мляве скло…
Тебе малюють, аналізують твої м’язи, твій силует, твої зморшки –очі… Так тихо.
Все, все! Дякую вам!
Збирайте речі, фарби, мийте пензлі, шукайте думки для подальшої дії. Навіть мрії причаїлися, час стисся на мить, мщусь!
Торочать, шурчать. Тиша, світло!
А там повінь. Бурхливі ріки, як дівки гучні, та співучі.
Гукають лани, приспівують птахи…
Сон, що стає реальністю, реальність, що стає сновидою…


«Мрії Віри»

Віра тяжко дихала, її вії покрасніли, очі ледь – ледь були відчинені. Це бела адаптація до цього не звичайного місця. Спочатку все тут нагадувало рай, давало безкрайні можливості. Зовні все було таке фантастичне й чудове. А в середині, глибоко в серці, щось дуже гучно струнчило, й звало на допомогу. Цей стан нагадував Вірі тяжке становлення. Наче вона збирається дробиною в небо, сходи якої ледве освітлені, і слизькі. Немов навмисно кимось намощені, гидкою рідиною. І тільки починаєш іти цією дробино, від разу посковзаєшся в пітьмі, летиш в низ, і грякаєшся о підлогу. В кімнаті без вікон і дверей, з чорними стінами і стелею.
Знову наснився дуже важкий сон.
Квіти створюють багато вісімок. Зичний гумовий хлопок. Хлоп!!!
Ганчірка, сонячний хлопчик – зайченя…
Чому так тяжко дихати, чому нема приємного запаху від квітів? Всі кудись поспішають, все таке мурашкове, таке суєтне.
Квіти сумують за чистим повітрям, за водою і світлом. Їхнє листя жовкне, морщиться, але ні хто не помічає цього.
Хочу бачити маму, вона така красива. Уявляю ніби її очі дивляться на мене, вона така ласкава. Її долоні теплі. В мене мокріє чоло, ганчірка. Що коїться, де я? Чи є, ще віра? Де моя мама?

«Про сни»
Все, що я бачила, було у вісні. Тім’яному, з гіркотою, з нальотом.
Всі вовтузяться на брудні поверхні, сон дуже міцний, як морквяний сік зі спиртом. Усі бачать лише один сон, і свій ніс.
Колись я бачила у люстерку своє обличчя, мама казала, що за дзеркалом ні чого не має. І що, воно тільки віддзеркалює світ. А я вважала, що в люстерку хтось є…

активовано!

Мамонов

Я могу все!!!!!